Чудовий матеріал про виховання дітей, де розглянуто основні проблеми та шляхи їх подолання. Тут не лише окреслені ключові проблеми, але й запропоновані практичні рішення, що є надзвичайно важливим.
Я працюю ерготерапевтом вже багато років, співпрацюючи з дітьми, батьками та вчителями. І я все частіше спостерігаю, що наші діти стають слабшими у багатьох аспектах.
Кожен учитель, з яким я спілкуюся, каже одне й те саме. Як професійний терапевт, я помічаю зниження соціальної, емоційної та академічної активності у сучасних дітей, а також спостерігаю різке збільшення кількості дітей зі зниженими здатностями до навчання та іншими порушеннями.
Ми знаємо, що наш мозок є пластичним. Навколишнє середовище може сприяти зміцненню або ослабленню нашого мозку. Я щиро вірю, що, незважаючи на всі наші найкращі наміри, ми, на жаль, розвиваємо мозок наших дітей у неправильному напрямку.
Ось чому:
1. ДІТИ ЗВИКЛИ ОТРИМУВАТИ ВСЕ ОДРАЗУ І НАПОЛЕГЛИВО
«Я голодний!» — «Зараз куплю тобі щось перекусити». «Я хочу пити!» — «Ось автомат з напоями». «Мені нудно!» — «Візьми мій телефон».
Здатність відкласти задоволення є однією з основних складових успіху. Ми прагнемо зробити наших дітей щасливими, але, на жаль, це робить їх щасливими лише зараз, залишаючи їх нещасними в майбутньому.
Уміння відкладати задоволення означає здатність справлятися зі стресом. Наші діти стають менш готовими до подолання навіть незначних стресових ситуацій, що в підсумку стає великою перешкодою на шляху до їхнього успіху.
Часто ми спостерігаємо нездатність дітей відкласти задоволення своїх бажань у класі, торгових центрах, ресторанах та магазинах іграшок, коли дитина чує «Ні», адже батьки навчили їхній мозок негайно отримувати все, чого вони хочуть.
2. ОБМЕЖЕНА СОЦІАЛЬНА ВЗАЄМОДІЯ
Ми маємо багато справ, тому часто даємо дітям гаджети, щоб вони теж були зайняті. Раніше діти грали на вулиці, де у складних умовах розвивали свої соціальні навички. На жаль, гаджети замінили ці прогулянки. Технології також зробили нас, батьків, менш доступними для взаємодії з дітьми.
Телефон, який «сидить» з дитиною замість нас, не навчить її спілкуватися. Успішні люди мають розвинені соціальні навички, і це повинно бути пріоритетом!
Мозок, як і м’язи, потребує навчання і тренування. Якщо ви хочете, щоб ваша дитина вміла їздити на велосипеді, ви навчите її кататися. Якщо ви хочете, щоб дитина вміла чекати, її треба навчити терпіння. Якщо ви хочете, щоб дитина вміла спілкуватися, її потрібно соціалізувати. Це стосується всіх навичок, без винятку!
3. НЕСКІНЧЕННІ РОЗВАГИ
Ми створили для наших дітей штучний світ, в якому немає місця для нудьги. Як тільки дитина затихає, ми біжимо її розважати, адже здається, що не виконуємо свій батьківський обов’язок.
Ми живемо у двох різних світах: вони — у своєму «світі розваг», а ми — у «світі роботи».
Чому діти не допомагають нам на кухні або в пранні білизни? Чому вони не прибирають свої іграшки? Ця проста монотонна робота тренує мозок, щоб він міг функціонувати під час виконання нудних завдань. Це той самий «м’яз», який необхідний для навчання у школі.
Коли діти приходять до школи і настає час для письма, вони кажуть: «Я не можу, це занадто важко, занадто нудно». Чому? Тому що м’яз працездатності не тренується нескінченними розвагами. Він тренується лише під час роботи.
4. ТЕХНОЛОГІЇ
Гаджети стали безкоштовними няньками для наших дітей, але за це доводиться платити. Ми розплачуємося нервовою системою наших дітей, їхньою увагою та здатністю відкладати задоволення.
Буденне життя у порівнянні з віртуальною реальністю здається нудним.
Коли діти приходять у клас, вони стикаються з голосами людей і адекватною візуальною стимуляцією на противагу графічним вибухам та спецефектам, до яких вони звикли на екранах.
Після годин у віртуальній реальності дітям стає важче обробляти інформацію в класі, адже вони звикли до високого рівня стимуляції, який надають відеоігри. Це негативно впливає на їхню здатність вирішувати академічні завдання.
Технології також емоційно віддаляють нас від наших дітей і наших сімей. Емоційна доступність батьків є ключовим елементом для розвитку дитячого мозку, але, на жаль, ми поступово позбавляємо наших дітей цього важливого ресурсу.
5. ДІТИ КЕРУЮТЬ СИТУАЦІЄЮ
«Мій син не любить овочі». «Вона не хоче рано лягати спати». «Він не снідає». «Вона не грається з іграшками, але чудово знає, як користуватися планшетом». «Він не хоче одягатися сам». «Вона лінується їсти самостійно».
Це те, що я постійно чую від батьків. Коли це діти стали диктувати нам, як їх виховувати? Якщо надати їм таку владу, вони будуть їсти лише макарони з сиром і тістечка, дивитися телевізор, грати на планшеті й ніколи не лягатимуть спати.
Як ми допомагаємо нашим дітям, якщо даємо їм те, що вони хочуть, а не те, що їм потрібно? Без правильного харчування і повноцінного сну діти приходять у школу дратівливими, тривожними і неуважними. Крім того, ми посилаємо їм неправильний сигнал.
Вони вчаться, що можуть робити все, що хочуть, і уникати того, що їм не подобається. У них немає розуміння, що «треба робити».
На жаль, щоб досягти своїх цілей у житті, часто потрібно робити те, що необхідно, а не те, що хочеться.
ТРЕНУЙТЕ ЇХ МОЗОК!
Ви можете розвинути мозок вашої дитини і допомогти їй стати успішною в соціальній, емоційній і академічній сферах.
Ось як це зробити:
1. НЕ БІЙТЕСЯ ВСТАНОВЛЮВАТИ МЕЖІ
Дітям потрібні рамки, щоб вирости щасливими та здоровими.
– Складіть графік прийому їжі, часу сну і використання гаджетів.
– Думайте про те, що є корисним для дітей, а не про те, чого вони хочуть чи не хочуть. Пізніше вони подякують вам за це.
– Виховання — це важка праця. Ви повинні бути креативними, щоб змусити їх робити те, що корисно
для них, навіть якщо це суперечить їхнім бажанням.
– Дітям потрібен сніданок і здорова їжа. Вони повинні гуляти на свіжому повітрі і вчасно лягати спати, щоб наступного дня прийти до школи готовими до навчання.
– Перетворюйте неприємні обов’язки на цікаві, емоційно-стимулюючі ігри.
2. ОБМЕЖТЕ ВИКОРИСТАННЯ ГАДЖЕТІВ І ВІДНОВІТЬ ЕМОЦІЙНИЙ ЗВ’ЯЗОК З ДІТЬМИ
– Даруйте їм квіти, посміхайтеся, лоскочіть їх, залишайте записки в рюкзаку або під подушкою, дивуйте їх, запросивши на обід під час шкільної перерви, танцюйте разом, грайтеся разом, бийтеся подушками.
– Влаштовуйте сімейні вечері, грайте в настільні ігри, катайтеся разом на велосипедах, влаштовуйте вечірні прогулянки з ліхтариком.
3. НАВЧІТЬ ЇХ ЧЕКАТИ!
– Нудьга — це нормально, вона є першим кроком до творчості.
– Поступово збільшуйте час очікування між «я хочу» і «я отримую».
– Намагайтеся уникати використання гаджетів у машині та ресторанах, вчіть дітей чекати, розмовляючи або граючи.
– Обмежте постійні перекуси.
4. НАВЧІТЬ ДИТИНУ ВИКОНУВАТИ МОНОТОННІ ЗАВДАННЯ З МАЛЕНЬКОГО ВІКУ, ОСКІЛЬКИ ВОНИ Є ОСНОВОЮ ДЛЯ МАЙБУТНЬОЇ ПРАЦЕЗДАТНОСТІ
– Складайте разом одяг, прибирайте іграшки, розкладайте продукти, заправляйте ліжко.
– Будьте креативними. Зробіть ці обов’язки веселими, щоб мозок асоціював їх з чимось позитивним.
5. НАВЧІТЬ ЇХ СОЦІАЛЬНИХ НАВИЧОК
– Вчіть ділитися, уміти програвати і вигравати, хвалити інших, говорити «дякую» і «будь ласка».
З мого досвіду роботи терапевтом можу сказати, що діти змінюються тоді, коли батьки змінюють свій підхід до виховання.
Допоможіть своїм дітям досягти успіху в житті шляхом навчання і тренування їхнього мозку, поки не стало занадто пізно.