Таблетка життя

Таблетка життя.

У двері аптеки постукала жінка, їй було біля сорока, під очима темні кола, згорблена спина, важка хода.

Була середина ночі, і старий аптекар винятково мав чергування. Він міг цього не робити, але чомусь був тут.

– Як я можу Вам допомогти?

Тієї ночі дощу не було, але обличчя жінки було вологе.

– Щось сталося? — хвилювався чоловік.

Жінка витерла щоки рукою і перевела дух.

Вона зітхнула.

– Чи у вас є таблетка на життя?

Настала тиша…

Чоловік закашлявся. Думав, чи може він розповісти жінці про те, що почув однієї ночі кілька десятиліть тому. Він не знав, чи вона йому повірить.

– Звичайно, маю. Будь ласка, зачекайте.

Деякий час його не було, а коли повернувся, то йшов дуже повільно, і обережно щось ніс.

Це була чашка з гарячою рідиною. Подав її жінці.

– Будь ласка, напийтеся цього чаю.

Жінка зробила декілька ковтків, смакуючи напій.

-Я так розумію, що всередині є таблетка?

-Так.

Аптекар розглядав її.

Зникли тіні під очима і навіть з’явився рум’янець.

Він мовчки сів біля жінки.

Не поспішав. Нічого не питав.

Просто був біля неї.

Лік діяв.

Нарешті жінка заговорила.

– Чи можна щось запитати?

Фармацевт посміхнувся.

– Це був звичайний чай, правда?

– Правда.

– То чим є тоді таблетка на життя?

– Я можу Вам це сказати, але Ви скажете це комусь, хто про це Вас запитає.

Обіцяєте?

– Звичайно.

– Таблетка на життя – це увага, час і доброта.

– Це занадто просте. І таке звичайне.

– Таке життя. Просте і зрозуміле.

І не треба його ускладнювати.

– А що, якщо ліки не подіють?

– То прошу прийняти цих таблеток побільше.

Ніч була надзвичайно довгою.

І таблетка спрацювала.

Сьогодні ти можеш передати її далі…

Майя Вансала

Джерело