«Дружина подивилась на себе в дзеркало і запитала чоловіка:
– Ти мене ще кохаєш?
Чоловік відповів:
– О так!
– Але моє тіло не таке саме, як у момент нашої першої зустрічі…
– Ні, не помітив, відповів чоловік.
Вона поклала руку на живіт і сказала: подивись, мій живіт набагато більший і важчий, мої ноги не гладкі більше.
Вона підійшла ще ближче до нього і зі сльозами запитала: «Чому ти любиш мене такою?»
Чоловік відповів:
– Дивись: коли я торкаюсь твого тіла, я відчуваю твою любов, я бачу твоє добре серце, я бачу твою красиву фігуру, я знаю, що це ідеальна форма. Я люблю тебе.
Не ображайся на те, як ти виглядаєш, насолоджуйся тим, як я тебе бачу, і тим, що я все ще відчуваю тебе.
Я закохався в доброту твоєї душі, а не в форми твого тіла.
І крізь сльози, він намалював посмішку на її обличчі, яке знову засяяло.
Ось як це має бути в житті й коханні: бо ти любиш не очима, а серцем”.