Молодий хлопець прогулюється парком і раптом помічає літню жінку, яка сидить на лавці й ридає.
Він підходить ближче й співчутливо запитує:
— Пані, з вами все гаразд? Щось сталося? Чому ви так гірко плачете?
Старенька схлипує і починає розповідати:
— У мене вдома живе чоловік. Йому всього двадцять п’ять. Щоранку він мене обіймає, цілує, а потім готує омлет, смажить сосиски, нарізає стиглі фрукти, варить ароматну каву з турки — і все це несе мені прямісінько в ліжко.
— Ну це ж просто казка! І все ж — чому ви сумуєте?
Бабуся зітхає й витирає сльози хустинкою:
— А в обід — крем суп, мій улюблений десерт з шоколаду, ще трохи любові — і я засинаю від щастя…
Хлопець дивується:
— Та ви живете, як у романі! Чому ж ви плачете?
Бабця вже зовсім у розпачі:
— А на вечерю — стейк, млинці з фруктами, мій улюблений серіал… і знову — обійми, ніжність, кохання до опівночі…
Хлопець розгублений:
— Та у вас же рай на землі, пані! Що ж не так?
І тут вона, розриваючись від сліз:
— Я забула де я жи-и-и-вууу…!