Боляче, коли віддаєш всього себе, відкриваєш душу, стараєшся допомогти і підтримати, а у відповідь натикаєшся на якусь відстороненність, байдужість і просто холодний погляд.
Боляче, коли кимось придумані норми і якісь правила важливіші за кохану людину.
Боляче, коли тебе не бояться образити чи втратити.
Боляче, коли не відчуваєш себе дійсно потрібним і важливим, дійсно особливим для однієї з найважливіших для тебе людей.
Боляче, коли тебе не помічають. Ну є ти – добре. Нема – теж не біда, заміна завжди знайдеться.
Боляче, коли до людини в основному тягнешся лише ти сам, а вона просто «великодушно» дозволяє себе любити.
Боляче, коли тебе не впускають у своє життя дальше, ніж у своє ліжко.
Боляче, коли ти взагалі не розумієш, як до тебе насправді ставляться і як сприймають.
Боляче, коли тебе приховують від світу, а не навпаки – пишаються і дорожать тобою.
Боляче, коли не тримають за руку, не тягнуться поцілувати, обняти і сказати щось приємне на вушко.
Боляче, коли спочатку тебе піднімають до самих небес, даючи надію і віру, що все буде добре, а тоді так само швидко забирають цю надію і різко кидають назад – на грішну землю.
Боляче, коли ти так стараєшся, прикладаєш зусиль, працюєш над собою, а цього всього просто не помічають і сприймають як належне.
Боляче, коли вчинки і дії розходяться зі словами і солодкими обіцянками.
Боляче, коли тебе звинувачують у тому, що потім самі і роблять.
Боляче, коли тебе наче і люблять, а наче і ні… Раз на раз не приходиться.
Боляче, коли душа потребує цієї людини, коли серце плаче і не знає, як йому бути далі…
Боляче… іноді просто буває дуже боляче…