ЗВИЧКА ОБРАЖАТИСЬ З ПРИВОДУ І БЕЗ З ГОЛОВОЮ ВИДАЄ СЛАБКУ ЛЮДИНУ

Якщо подумаєте, напевно пригадаєте серед свого оточення людину, яка ображається і з приводу, і без. Стан душі, можна сказати, у неї такий. З яких джерел виростає ця особливість і що ховають за нею надто уразливі люди?

Три основних типи особистостей, схильних до зайвої уразливості

Глибоко невпевнені у собі персони зі слабким типом нервової системи. Їхню натуру відрізняє зайва крихкість і вразливість.

Самозакохані особистості нарцисичного типу, які вважають себе вищими за інших і вважають, що мають у зв’язку з цим повне право на особливе до себе ставлення.

Надчутливі особи, які вважають себе вічно гнаними. Роль жертви – дуже комфортний і звичний для них сценарій, який регулярно приносить свої дивіденди.

Образливість – звичка з дитинства

Це один із способів маленького чоловічка отримувати своє. І це цілком нормально для малюка. Так як у нього ще немає достатніх ресурсів, можливостей пояснити, що йому не подобається і чого він насправді хоче.

У малюка немає інших ресурсів, щоб наполягти на своєму. Коли дитина намагається ображатися, більшість дорослих відразу починають реагувати, і малюк швиденько вчиться розуміти, що образа – це дієвий варіант звернути на себе увагу дорослих, а часом і досягти свого. На ранніх етапах дорослішання це допустимий спосіб отримати бажаний ефект.

Ненормальним це стає тоді, коли зріла людина, маючи у своєму арсеналі «дорослі» можливості реагування на подразники та відстоювання власних інтересів, продовжує користуватися цією чисто «дитячою» рисою, намагаючись маніпулювати «дорослими» для досягнення своїх цілей.

Образа – це дитяча можливість виявити слабкість, це відмова брати відповідальність на себе та вирішувати свої проблеми як доросла людина.

Таким чином, образлива людина своєю образливістю разом демонструє свою слабкість як особистості, невміння відстоювати свої інтереси і висловлювати своє невдоволення чимось чи кимось адекватнішими методами.

Завищені очікування та невміння вести конструктивний діалог

Індивід очікує від інших такого відгуку на ситуацію, який він вважає правильним. Проте всі люди різні, і у всіх різні точки зору на той самий предмет. Тому треба дати право кожній людині проявити себе, причому, якщо необхідно, потрібно висловити чи якимось чином показати свою позицію.

Ще одна драма надто уразливих людей — вони не вміють сміятися з себе — пам’ятаємо про їхнє виражене почуття власної неповноцінності чи власної переваги, що по суті, те саме.

Емоційна вигода образи

Також люди ображаються, бо їм це певною мірою вигідно. По-перше, психологічна вигода: образа — це емоція, яка приносить певне задоволення тому, хто її «смакує», адже людина, яка образилася, починає вважати, що оточуючі їй щось винні.

По-друге, це один із способів викликати в іншій людині почуття провини і отримати «важіль» для маніпуляцій з метою отримання своєї вигоди — тут знову має місце спроба застосувати свою образливість для досягнення своєї мети, хай і погано усвідомлена.

Що робити образливим людям?

Чи можна якось позбутися цієї риси, яка оголює перед усім світом усі особисті слабкості та проблеми? Це питання мені часто доводиться чути від своїх клієнтів. Я переконана, що образа — це така емоція, яка спрямована насамперед на себе. Тому щоразу, ображаючись на когось, треба поставити собі запитання: за що я зараз на себе ображаюся? Тут потрібна чесність до себе.

Щоразу, ображаючись на іншого за невиправдані очікування, людина ображається на самого себе, не виправдовує своїх власних очікувань. У спробах безуспішно змінити іншу людину завжди є «провал» у зміні себе самої.

Все, що людині не подобається в інших, це те, що вона не може прийняти в собі. Коли людина усвідомлює, за що вона на себе ображається, необхідно прийняти себе такою, якою вона є і пробачити свої недосконалості.

Не соромтеся займатися самоіронією. Завжди можна знайти привід пожартувати з себе, від цього ніхто не вмирає, навпаки, допомагає знижувати це неприємне почуття образи.

Джерело