7 вчинків, які категорично не можна забороняти своїй дитині (і онуку)

1. Не забороняйте ставити «дурні» запитання

Наші діти пізнають світ і нескінченно ставлять запитання, які дорослих можуть стомлювати, дратувати, здаватися «дурними». Але малюки ставляться до рідних дорослих із безмежною довірою, як до божеств, які знають усе на світі.

Тому, не варто думати, що дитина хоче вивести вас із себе (а ви так втомилися на роботі). Спробуйте замість роздратування на чергове запитання сказати дитині: «А ти сам як думаєш?».

Ця фраза не тільки позбавить вас необхідності відповідати на нескінченне «чому». Але й допоможе розвитку творчого мислення в дитини. Вона почне придумувати варіанти, самостійно міркувати. Ця навичка дуже знадобиться їй у житті.

2. Не забороняйте проявляти самостійність

Діти дуже цікавляться всіма аспектами життя, хочуть бути самостійними, щойно в них з’являється така можливість. Вони з великим задоволенням граються з каструлями, маминою косметикою замість куплених їм іграшок.

Дитина прагне робити те саме, що й мама, тато, бабуся чи дідусь: мити посуд, годувати кішку, складати речі. Звісно, мамі швидше це зробити самій, бо дитина навряд чи зробить це добре.

Але позбавляючи її можливості робити, хай не ідеально, ми позбавляємо дитину можливості навчитися нового, проявляти ініціативу. І в неї надалі пропаде мотивація робити щось самій, якщо мама й бабуся забороняють або незадоволені її незграбними спробами.

3. Не забороняйте скупитися

Нерідко в компанії можна спостерігати, коли мама чи бабуся «вмовляє» малюка поділитися своєю іграшкою з іншою дитиною, «соромлять» за те, що він відмовляється.

Але самі дорослі так не роблять. Вони не діляться своїми речами із сусідами чи навіть родичами. І в дитини виникає нерозуміння: дорослі так не роблять. А вона має чинити так, як не хоче, щоб бути «хорошою».

Це не означає, що потрібно ростити «жаднюгу». У такій ситуації можна запропонувати дитині поділитися. Але якщо вона не хоче – не наполягати. Так малюк зрозуміє, що він може сам розпоряджатися своїми речами і приймати рішення.

4. Не забороняйте ходити по калюжах, бруднитися, набивати синці та шишки

Коли дитина колупається в піску, падає, брудниться, вона пізнає межі цього світу. Починає відчувати нові відчуття, усвідомлювати ризик і небезпеку. І це досвід, який вчить її бути обережнішою.

Намагаючись, щоб дитина була завжди чистою, убезпечуючи її від будь-яких дрібних неприємностей, ми можемо виростити «мімозу в ботанічному саду», тобто людину, яка боїться нового, не проявляє ініціативу, чекає на ідеальні умови та схвалення своїх дій.

5. Не забороняйте висловлювати свою думку

Спробуйте запитувати в дитини, що вона думає, що хоче. Дитина повинна мати право сказати «ні». Малюк, який ріс в атмосфері, де на його думку зважали, дозволяли висловлювати свої потреби та бажання, виростає цілісною особистістю з адекватно-високою самооцінкою.

Це не означає, що потрібно в усьому потурати і йти в дитини на поводу.

Дозволити висловлювати свою думку – це коли мама вирішила приготувати сніданок і питає, що дитина хоче з доступних варіантів: сирники, сосиски чи омлет.

І дитина може вибрати, почувається важливою і потрібною людиною, чиє рішення має значення.

6. Не забороняйте відчувати негативні емоції

Дорослих дратують і лякають бурхливі дитячі емоції. Згадайте сцену в магазині, коли «невихована» дитина кричить біля каси, вимагаючи щось купити.

Діти такі ж люди, вони так само відчувають злість, заздрість, образу. Тільки не вміють це ховати, на відміну від дорослих.

Тут важливо розуміти і пояснювати дитині, що будь-які емоції нам важливі. Злитися – нормально. Плакати – нормально.

Злість показує, що малюкові щось не подобається. Заздрість – що він хоче мати те саме, що є в іншого. Образа – що треба розбиратися у стосунках з іншою людиною.

І батькам важливо навчити дитину форми, в якій прийнятно висловлювати свої емоції (і негативні, і позитивні), щоб бути прийнятою в суспільстві. Навчити дитину домовлятися.

А самим батькам спокійно переносити «процес навчання з вираження емоцій». Тому що не все буде виходити з першого разу. І це теж – нормально.

7. Не забороняйте мати особисті секрети

У дітей, як і в дорослих, є свої секрети. У маленьких – маленькі. А що більше дорослішає дитина, то більше секретів у неї з’являється. Це – природний процес дорослішання і відокремлення від батьків.

Не варто надмірно «контролювати» і вторгатися в особистий простір дитини. Найкраще, що можуть зробити батьки – це будувати з нею теплі та довірливі стосунки. І тоді деякими своїми секретами вона з вами поділиться.

А якщо суворі батьки будуть жорстко контролювати дитину, не довіряти їй, то вона все одно знайде способи приховати те, що хоче. Але ось довіру до батьків буде зруйновано.

Фундамент особистості наших дітей формується до 7 років. Не випадково в багатьох культурах вихованню маленьких дітей (до 5-7 років) приділяється багато уваги. Адже те, що закладено в ранньому дитинстві, залишиться з нами на все життя.

І якщо батьки намагаються вибудовувати з дитиною гармонійні, люблячі та шанобливі стосунки, у них обов’язково виходить! А якщо виникають труднощі – завжди можна звернутися по допомогу до дитячого психолога.

Джерело