Історія з життя…

Один чоловік потрапив в аварію, а потім — до лікарні. Його відвезли до найближчого села, це було далеко від міста. І він зателефонував колишній дружині, з якою стосунки були жахливими: він судився з нею через дитину, не давав гроші спеціально, щоб змусити її піти на його умови, і взагалі — він її просто покинув. Хотів стати вільним та з різними дамами зустрічатися.

І чудово він жив у своєму котеджі, поки ось — не влучив у аварію. І виявилося, що дзвонити і нікому. Батьки похилого віку, вони нічим не допоможуть, тільки за серце схопляться. Друзі — а немає друзів. Так, приятелі та товариші по чарці, у всіх своє життя. Хоча всі палко йому радили поставити на місце колишню дружину та застосувати фінансові санкції. Але навряд чи хтось поїде не звістку кудись.

Гаразд би у місті, а так — село. І дуже боляче. І дуже страшно. І діловим партнерам чи дівчатам взагалі безглуздо дзвонити — вони скажуть: «Тримайся! Будь сильним! Найшвидшого тобі одужання!»

Це було так якось ясно, що ноги зламані. І так само боляче.

Ну, він і зателефонував. «Ніна, — каже, — я в аварію потрапив. Я там і там. Я просто повідомляю, бо раптом помру. Ти вибач, що потурбував. Олексію привіт передай!»

Ну, Ніна приїхала, звісно. Не дуже швидко: він у неї відібрав машину. Електричкою, потім автобусом — але приїхала. Привезла там усе, що треба, почала клопотати, щоб чоловіка перевезли до міста. Втомлена, не молода тітка із зайвою вагою, зовсім не цікава, із сумками. У сумці навіщось бульйон та котлети.

А цей чоловік уже був непритомний майже. І харчуватися було самостійно…

Але він вижив. Довго відновлювався і відновився — живе зі своєю Ніною. Тому що вона — його найкращий друг. Близька людина. Найближчий родич. Найближчий. До нього це дійшло тільки в лікарні — те, що є узи сильніші за закоханість або навіть кохання.

Це узи долі та життя. І треба подумати — кому ми зателефонуємо, якщо що.

Хтось приїде автобусом з бульйоном. І клопотатиме і виноситиме, вибачте, судно. Можливо, ніхто. Можливо, одна людина. Можливо, два. Але це точно буде людина, яка нам справжній родич. Справжній. Родня. З усіма плюсами та мінусами. І ось цю рідню не можна ображати в жодному разі, хоч би що трапилося. І треба бути готовим поїхати і самому автобусом, якщо що. Або електричкою, з котлетами в сумці. І останніми грошима у кишені…

Джерело