‘′Я не прошу тебе мене поцілувати, і не вибачайся переді мною, коли я думаю, що ти неправий. Я навіть не проситиму тебе обійняти мене, коли мені це найбільше потрібно.
Я не прошу тебе говорити мені, яка я красива, навіть якщо це брехня, і не пиши мені гарних слів.
Я не проситиму тебе зателефонувати мені, щоб розповісти, як пройшов твій день, і сказати, що ти сумуєш за мною. Я не проситиму тебе дякувати мені за все, що я роблю для тебе, і піклуватися про мене, коли душа вичерпається, і, звичайно, я не проситиму тебе підтримати мене в моїх рішеннях.
Я навіть не проситиму тебе послухати мене, коли я маю тисячу історій, які мені хочеться розповісти тобі. Я не проситиму тебе щось для мене робити, я навіть не намагатимусь завжди бути поруч. Тому що якщо я маю просити тебе про все це, то я більше цього не хочу.”